Творчі здобутки театру в 2009 році

Цього року учасники театральної трупи продовжували удосконалювати репертуар минулих років, а також поставили нові постановки.Великоднє диво

А саме, впродовж січня та лютого театр працював над постановкою молодіжної шоу – програми, присвяченої Дню св. Валентина «Чарівні стріли Амура» , для різновікової категорії глядача. Метою цього заходу було бажання розкрити красу високого почуття і довести, що коханню усі покірні, для нього немає жодних вікових обмежень, адже уміння кохати і бути коханими – це мистецтво цілого життя.
У березні — квітні колектив працював над виставою сучасної драматургії «Великоднє диво», прем’єра якої відбулась 26 квітня. Надзавданням цієї постановки було змусити глядача замислитись над одвічними моральними цінностями, такими як ввічливість, доброта, милосердя, любов, взаємоповага та взаємодопомога.
У червні до Дня захисту дітей колектив театру запросив юних глядачів на прем’єру ігрового дійства «Казковий Діснейленд», де дітки, мандруючи, поринали у сюжетні лінії улюблених казочок. Цього місяця театрали, привітавши зразковий ансамбль бального танцю «Натхнення» з 13-тою річницею, прийняли участь у чудовому, красивому, граціозному дійстві, яке носило співзвучну назву — «Краса та Грація».Великоднє диво

На протязі липня — серпня театральна трупа безпосередньо займалася організацією святкування Дня міста Долини, оскільки тільки театром було поставлено такі заходи: 22 серпня – для маленьких долинян відбулося захоплююче, пізнавальне, краєзнавче ігрове театралізоване шоу «Казкова моя Долина», де дітки разом з казковими героями пізнавали не тільки історію своєї малої Батьківщини – Долини, але й дізнавалися про визначних долинян, якими ми пишаємось; опісля відбулась концертна програма «Талантами славиться наша земля» за участю обдарованих дітей Долини та гостей з міст — побратимів у сфері вокалу, народної і духової музики, хореографії та театральної майстерності; цього ж дня театрали були ведучими молодіжного етно — рок концерту; 23 серпня розпочалось театралізованим прологом «З минулого — у майбуття» , де учасників урочистого віче вітали герої відомої легенди про заснування міста : князь Андрійович, його побратим князь Ратилла, княжна Мирослава, дружина князя, мудрець Велеслав, челядники та воїни. Свято продовжилось розважальною шоу –програмою «Карооке у Долині»; заключним акордом святкування був Ґала — концерт за участю відомих артистів, уродженців нашого міста.Етно-рок концерт

У четвертому кварталі трупа театралів працювала над виставою «Скарбничка милосердя», прем’єра якої відбулась 19 грудня. Провідною тематикою цієї постановки стало милосердя – чеснота, якою прославився святий Миколай , до якої він та інші герої закликали глядачів.Скарбничка милосердя
За 2009 рік театр поповнив свою матеріально – технічну базу, було пошито більше чотирьох десятків костюмів, виготовлено декораційно-реквізитне забезпечення для вище вказаних постановок. Проте, основним здобутком театру є поповнення трупи свідомою талановитою молоддю.Скарбничка милосердяСкарбничка милосердяСкарбничка милосердя

Творчі здобутки театру в 2008 році.

Репертуар 2008 року був надзвичайно різноманітним, різножанровим та насиченим. Цього року учасники театральної трупи продовжували удосконалюввати репертуар минулих років, а також поставили нові постановки.                                                                                                                                                                                     Золотий ключик

А саме, в лютому відбулась постановка театралізованої шоу — програми присвяченої Дню св. Валентина «Мур-мур, Амур» за участю молодих людей з усіх шкіл міста, також святкове дійство для різновікової категорії глядача «Коктейль любові». Метою цих заходів було бажання розкрити красу цього високого почутя і довести, що коханню усі покірні, для нього немає жодних вікових обмежень, адже уміння кохати і бути коханими – це мистецтво цілого життя.
У березні театр продовжив свою роботу з підтекстом «кохання великих людей», взявши для постановки поетично — музичну композицію «Любов одна, одна для всіх…» за мотивами поезій Т.Г.Шевченка « Мені тринадцятий минало», «Не молилася за мене», «Мар’яна — черниця», а також розпочато роботу над постановкою вистави М.Рощіна « Валентин і Валентина» — сучасної психологічної драми взаємовідносин двох молодих людей, яких об’єднювало єдине високе почуття – кохання, а роз’єднювали тисячі причин – від соціального стану батьків до особистої непримиренності поглядів та вічного питання батьків та дітей.

У червні до Дня захисту дітей колектив театру запросив юних глядачів на прем’єру казково-ігрового дійства «Золотий ключик», де дітки у сюжетних лініях казочки пізнавали одвічні істини добра і зла, правди і брехні, дружби та зради, таким чином, навчаючись взаємодопомозі, ввічливості, справедливості та мудрості. Цього місяця театрали, привітавши зразковий ансамбль бального танцю «Натхнення» з 12-тою річницею, прийняли участь у чудовому, красивому, граціозному дійстві, яке носило співзвучну назву — «Краса та Грація».                                                                                                                                           

На протязі липня театральна трупа організувала і поставила виставку художніх творів та презентацію нової поетичної збірки члена національної спілки письменників України, поета, прозаїка, публіциста, художника та долинянки Надії Дички «За годинником серця», саме таке ймення мала і сама постановка. В ній осмислюється трагедія нещасливого « трикутника кохання», пошуку самої себе, своєї сутності та призначення у цьому чорно-білому світі.

Водночас актори працювали над удосконаленням мізансценування, художнім втіленням та зерном образу, а також над покращенням декораційно-реквізитно-костюмерної бази однієї з найскладніших вистав свого репертуару – історичної драми, автором якої є уродженець міста Долини Антін Вартовий «У сумерках віків», написаної в 1936 році.                                                                                                                                                          

У вересні трупа Долинського народного театру безпосередньо організовувала святкування Дня міста Долини, тільки театром було поставлено 4 концертно – розважальних програми для різних вікових категорій: «Казка, казка, казочка» — ігрова програма для дітей, урочисто — святкова програма та молодіжно — розважальне дійство «Музика в пориві», дитяче шоу «Мандри», а також показ вистави Антіна Вартового «В сумерках віків». 
Також театр приймав участь у постановці концертного дійства Долинського музичного гурту «Сузір’я Карпат», який вже багато років працює в Франції, а цього року музиканти вирішили познайомити з своює творчістю своїх земляків, долинян .                                                                                                                                                                                                     
Під кінець року розпочато роботу над фолькльорно-феєричним дійством «Злидні» за мотивами сучасної драматургії та поставлено новорічне шоу «Карнавал в рік Бика», а маленьких шанувальників театр потішив виставою «Снігова королева» за мотивами казки Г. К. Андерсена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія становлення театру

«Молоді роки — як молоді роки. І мислення невпинне, і гарячий ентузіазм творення. Аби лиш ніхто не стояв на дорозі…», — згадує минуле театру в Долині Ада Попович і веде нас і на сценічний кін, і за лаштунки часу…  
Минуло більше 50 літ з часу заснування аматорського театру в місті Долині. Люди і долі, що переплелися в часі, сценічні дійства і закулісна жорстока реальність, руйнація, занепад і воскресіння — все у портреті пам’яті, спогаду і сучасних вражень. Історія театру в Долині тісно пов’язана з іменами керівника Народного дому Лещука, режисера Івана Стогнія, яскравої сценічної примадонни Віри Кайдан, завполіклінікою Анни Солодовник, знаменитого Юрія Соловія, Миколи Мішина, Мирослави Озгович, завбібліотекою Віри Лейко, райкомівського працівника Тимофія Литвина та багатьох інших професійних і непрофесійних акторів. 
— До 1975 року, — поринає у минуле секретар УБР і самодіяльна актриса Ада Попович, — в театрі режисером працювала Лелюк-Красникова. Її погляди не збігалися з чиновницькими, тож змушена була покинути улюблену роботу. А театр почав занепадати. Добре пам’ятаю, що грали там і професійні актори, і самодіяльні. Різні за професіями, та залюблені в театр. Серед них — відомий хірург Сава Охрончук, лікар Яким Гончарук та ін. А восени 1976-го я вперше зустрілася з Дарією Ткач — випускницею престижного Київського інституту культури. Вона стояла на другому поверсі Народного дому і виглядала нас — «артистів». Напрочуд вродлива, з великими карими розумними очима. Скромна студентська одежа тільки підкреслювала її жіночу красу. Минуло понад 30 років, але й досі маю приємні спогади про ту зустріч. Тішуся, що доля подарувала мені знайомство, а відтак і приятелювання з Дарією. У ті часи ще маловідома письменниця Валентина Тубольцева-Філімонова, яка тепер на Волині, професійно високо оцінила здібності молодого режисера. Театр давав нам можливість ширше пізнати свою історію, традиції і звичаї, мову і культуру, формував почуття національної гідності. На мою думку, серед колег-акторів переважала національна ідея.

— Володимир Серемчук ще тоді вирізнявся щирістю і правдивістю. Ми дослухалися до кожного його слова. Нині Володимир — священик. Лідія Кобилинець вчителювала, Леся Калита і Зіновія Погляд працювали бібліотекарями. Інша Леся, даруйте, забула прізвище, була неперевершеною кравчинею. Були серед нас і професійні актори. Добре пам’ятаю незабутній класичний танець Наталії Палійчук та Любомира Яцківа на сцені Будинку техніки. Яка це була гра!

Восени 1976-го ми представляли долинянам трагікомедію Мамонтова «Республіка на колесах». Важка щоденна праця. Адже всі ще були на своїх роботах. Молоді й енергійні, ми не боялися говорити правду про владу, чиновництво тощо. І не думали, що незабаром буде пшик нашим творчим старанням. Вдалася нам і вистава «Кайдашева сім’я», їздили з виступами селами району. Тоді нас неабияк підтримував Юрій Соловій — людина з великої літери. Брав участь майже в усіх постановках. Та не всі були такими. Наприклад, були свої погляди на українське у завідувачки районного відділу культури Марії Махник. Звичайно, мені можуть заперечити, але деяким людям властиво перефарбовуватися. Так переслідування керівником райвідділу культури тривали аж до вересня 1979 року. Поки наш режисер Дарія Ткач, перемігши у конкурсі, не перейшла працювати на львівське телебачення. Дарія Андріївна тепер знімає документальні стрічки, співпрацює з відомим письменником-перекладачем Олегом Лишегою родом з Тисмениці і т. д. З тих пір упродовж 30 років театру у Долині не було. Поки не з’явилася молода і талановита режисер Надія Костьович. Єдине, чого боюся, — щоб Надію Дмитрівну не спіткала така ж доля, як свого часу Дарію Ткач. Бо є ще чимало тих «творців», які звикли рік у рік лиш виправляти дату того чи іншого заходу, вдаючи свою творчу активність.

…Долинський театр ожив 2003 року, коли постановка вистави «Зелені свята» Надії Костьович зробила його народним. А щодо воскресіння театру в Долині, то сталося це, на мою думку, у 2006-му — після режисерського втілення Надією Костьович літературно-музичної композиції до 20-річчя творчої діяльності члена Національної спілки письменників України поетеси Надії Дички. Відтак на пропозицію місцевого керівництва Надія Костьович і очолила театр у Долині. Спробуємо торкнутися деяких мистецьких кроків театрального колективу. Серед яких найяскравіші: святкове дійство «Новорічний карнавал», театралізоване шоу «Країна Кохання», творчий вечір «Обличчя без масок», ігрове дійство «Казкова мить дитинства», історична драма Антіна Вартового «В сумерках віків» і т. д. Як наголосила керівник театру Надія Костьович, «усі творчі кроки колектив зробив передусім завдяки підтримці міського голови Володимира Гаразда, генерального спонсора кредитної спілки «Злет», пекарні «Колобок» та мережі магазинів «Престиж». Але щонайперше — люди, талановита молодь. Ми стали театральною родиною…»

Художнє оформлення театралізованого дійства — це і талант, і рутинна праця. А ще — значні видатки. Тож мистецька агенція «Три Я» виникла закономірно. А започаткували її три творчі особистості — Ірина Микулин, Надія Костьович та Катерина Вінтонів. Якщо говорити про специфіку постановок Долинського театру, то можна без перебільшення відзначити його молодечу невгамовність. Навіть 50 років по тому…

 

За матеріалами обласної газети «Галичина»
http://www.galychyna.if.ua’